Інтерактивний урок з біології. 10 клас
Тема уроку: Вірусні захворювання людини, будова вірусів, їх властивості.
Мета: розкрити сутність поняття «вірус», їх будову й класифікацію, ознайомити учнів із загальними рисами організації вірусів, віроїдів та пріонів; з’ясувати роль вірусів для живих організмів, вивчити механізми інфікування вірусами; виховувати необхідність дотримання правил осо бистої гігієни.
Обладнання: таблиці «Будова вірусів і бактеріофа гів», «Будова ВІЛ», «Будова вірусу грипу».
Тип уроку: засвоєння нових знань
Хід уроку
I. РОЗМИНКА
Учитель. Добрий день, діти! Приємно бачити вас сьогодні здоровими та усміхненими. Я тримаю квіткову рослину. Вона має гарні квіти та листя. А чи можуть ці органи існувати окремо? Ні! Тож і вчителя без учнів не існує, і навпаки. Тому ми зараз об’єднаємо свої зусилля для вивчення ново го матеріалу. Я розраховую на вашу активну ро боту і сподіваюся, що дух партнерства допоможе нам у цьому. А девізом нашого уроку будуть слова Генрі Форда: «Зібратися разом - це початок. Трима тися разом - це прогрес. Працювати разом - це успіх».
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»
1. Носіями спадкової інформації є... (Хромосоми)
2. Кожна хромосома складається з. (Двох хроматид)
3. Каріотип - це. (Сукупність ознак хромосом ного набору)
4. Мітоз - це. (Непрямий поділ еукаріотичних клітин)
5. Мітоз складається з таких фаз. (Про-, мета-, ана-, телофаза)
6. Період між двома поділами клітини - це. (Інтерфаза)
7. Інтерфаза включає такі періоди: ... (Пресинтетичний, синтетичний і постсинтетичний)
8. Клітинний цикл — це. (Період існування клі тини від початку одного поділу до наступного)
9. Значення мітозу. (Забезпечує стабільність каріотипу певного виду)
10. Метаболізм складається з. (Асиміляції та дисиміляції)
Запитання до учнів
1. Чому асиміляція й дисиміляція - це дві сто рони єдиного процесу обміну речовин і пере творення енергії в живих організмах?
2. Які положення сучасної клітинної теорії? Які вчені зробили внесок у її розвиток?
III. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ
Учитель. До сьогодні невідомо, живі вони чи ні. Вони розмножуються у клітині хазяїна, а поза клітиною переходять у кристалічний стан, що сприяє їх збереженню. Зозуля, як відомо, змушує інших птахів піклуватися про вирощування свого потомства, а вони пішли далі: справу продовження свого роду взагалі переклали на клітину хазяїна, залишаючись організатором цього процесу. Вони є паразитами рослин, тварин і бактерій. А побачити їх можна лише під мікроскопом. Отже, як ви гадаєте, що стане темою нашого пошуку на уроці? (Відповіді учнів)
Повідомлення теми й мети уроку.
Складання плану вивчення нової теми
IV. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
Учитель. Вірус (від лат. virus - отрута) - дрібні неклітинні частки, що є внутрішньо клітинними паразитами. Розмножуються тільки в живих клітинах, для цього використовують їхній ферментативний апарат і переключають клітину на синтез зрілих вірусних часток - віріонів. Поширені всюди. Розділ біології, що вивчає віруси, називають вірусологією.
Як було відкрито віруси? Яке їхнє еволюційне походження та систематика?
(Випереджувальне завдання групи 1)
1-й учень. Відкриття вірусів як збудників інфекційних захворювань надзвичайно малих розмірів належить російському вченому Дмитру Йосиповичу Івановському. 1892 р. він досліджу вав захворювання тютюну й довів, що збудником цього захворювання є інфекційний агент таких малих розмірів, що його неможливо побачити у світловий мікроскоп. Окрім цього, він здатен проходити крізь фільтри з найменшими пора ми, через які не проходять бактерії. Паралельно з Івановським захворювання тютюну досліджував і голландський учений М. Бейєринк, який під твердив дослідження Івановського, та ще й додав власні спостереження: вірус тютюнової мозаїки осаджується спиртом, але не втрачає інфекційності (1899).
Потім американець У. Стенлі (1935) ізо лював і кристалізував вірус тютюнової мозаїки, 1956 р. розділив вірусну частку на білок і нуклеї нову кислоту, а потім знову з’єднав їх, у результа ті чого утворився активний вірус. За ці відкриття Стенлі був удостоєний Нобелівської премії.
2 - й учень. У процесі подальшої еволюції у вірусів більше змінювалася форма, аніж хімічна будова. Таким чином, віруси, ймовірно, походять від клітинних організмів, і їх не варто розглядати як попередників примітивних клітинних організ мів. Віруси не мають клітинної будови, у зовніш ньому середовищі не виявляють жодних ознак живого, а тільки після проникнення в клітину проявляють певні ознаки життя. Тому віруси вва жають неклітинними формами життя і відносять до особливого царства Віра.
Учитель. Які ж особливості організації віру сів? За розмірами віруси значно менші від бакте рій, їхній розмір становить 15-300 нм. Вивчають їх, як ви вже знаєте, з допомогою електронного мікроскопа. Форма їх надзвичайно різноманітна. Віруси поділяються на прості й складні. Прості ві руси являють собою нуклеїнову кислоту (ДНК або РНК), оточену білковою оболонкою (капсидом). За формою прості віруси мають форму палички, кульки чи нитки.
Складні віруси мають іще одну оболонку (суперкапсид), що розташована поза білковим капсидом. Суперкапсид складається з ліпопротеїдів (розгляд будови складного вірусу, що викликає СНІД, за таблицею й малюнком підручника, с. 178).
За будовою віруси поділяють на такі види: ДНК-вмісні та РНК-вмісні. До РНК- вмісних належать віруси застуди, грипу, поліомі єліту, кору, паротиту (свинки), СНІДу, до ДНК- вмісних - віруси віспи, вітряної віспи, герпесу, гепатиту В.
Інтерактивний метод: дискусія.
Є різні гіпотези щодо походження вірусів:
1. Віруси збереглися з найдавніших часів як одна з первісних форм матерії.
2. Віруси - спрощена форма живих істот (паразитичних бактерій), які певний час уже перебували на вищому рівні організації.
3. Віруси - це фрагменти геному, які перейшли до паразитичного способу життя. Š
Як думаєте ви? Відповідь обґрунтуйте, зробіть висновки. (На користь другого та третього тверджень говорить те, що віруси не здатні до самостійного існування й обов’язково паразитують у середині рослинної або тваринної клітини.)
Інтерактивна технологія - Робота у творчих групах
(за підручником і додатковою літературою)
Група 1. Проникнення вірусів у клітину.
Група 2. Як віруси проникають у організм хазяїна?
Група 3. Як організм хазяїна захищається від вірусних інфекцій?
Презентація роботи кожної групи (у будь-якій формі роботу презентує лідер групи або кілька її членів)
Перша творча група
Мембрана клітини має особливі рецепторні ділянки, а в оболонці вірусу є особливі білки. Проникнення вірусу в клітину починається зі взаємодії вірусних мембранних білків із рецепторними ділянками клітини. У цьому полягає специфічність вірусу. Якщо ж вірусна частинка приєднується до клітини, на якій немає чутливих до неї рецепторів, то й зараження не відбувається.
Є такі методи проникнення вірусних частинок у клітину-хазяїна:
1) злиття мембран вірусів і клітини - так у наш організм проникає вірус грипу;
2) проникнення вірусної частинки методом піноцитозу - так проникає вірус поліомієліту;
3) вірус може проникати й через пошкоджені мембрани клітинних стінок рослин;
4) є віруси, які є паразитами бактерій (їх назива ють бактеріофагами). Бактеріофаг має головку, що містить ДНК, стрижень та хвостові нитки. З допомогою цих ниток вірус приєднується до рецепторних ділянок клітини - бактерії. По тім відросток скорочується, а стрижень цього відростка впорскує через оболонку бактерії ві русну ДНК всередину клітини.
Друга творча група
До організму хазяїна віруси проникають по-різному:
1) повітряно-крапельним шляхом (здоровий ор ганізм заражується від хворого, вдихаючи по вітря з краплинами слини, в яких містяться віруси). Таким чином людина заражується ві русом грипу, віспи, кору;
2) вірус може проникати з їжею (наприклад, ві руси ящура);
3) через пошкоджену й навіть непошкоджену шкіру (віруси сказу, віспи, герпесу);
4) під час переливання крові, стоматологічних операцій, користування забрудненими шпри цами (ВІЛ, гепатит);
5) статевим шляхом - ВІЛ і герпес;
6) вірус тайгового енцефаліту може проникати в організм хазяїна через кровосисних комарів. Попелиці й цикади переносять збудників ві русних захворювань рослин.
В організмі тварин і людини віруси до клітин переносить потік крові, а в рослин - провідні тканини.
Третя творча група
Після проникнення вірусів у організм тварин і людини в організмі останніх виникають особливі захисні білки — імуноглобуліни. Це особливі білки - антитіла, що здатні знешкоджувати певні віруси й не дають їм проникнути у клітину. Але якщо вірусна частинка все ж проникла у клітину, то в ній виробляються захисні білки - інтерфе рони, які пригнічують розмноження вірусів. Ін терферони, на відміну від імуноглобуліну, мають широкий спектр дії, тому їх використовують для боротьби з різними вірусними захворюваннями. У гемолімфі членистоногих є ферменти, що розщеплюють вірусні частинки. Деякі види лей коцитів розпізнають і знищують інфіковані віру сами клітини. Рослини також мають речовини, що знищують віруси. В організмі людини внаслі док перенесеного вірусного захворювання вироб ляються антитіла до певного виду вірусу (віспа, кір), але на грип у нас не формуються антитіла, і ми можемо повторно хворіти.
Вірус імуноде фіциту людини пригнічує імунну систему, тому хворий на СНІД може загинути від будь-якої ін фекції. На жаль, ефективних засобів боротьби зі СНІДом досі не знайдено.
Інші неклітинні інформаційні агенти (віроїди та пріони)
(Випереджувальне завдання групи 2)
Деякі захворювання рослин викликають віроїди - це дуже малі РНК-вмісні віруси, що не мають білкової оболонки. РНК віроїдів не кодує білків.
Останнім часом виявляється, що реальну небезпеку для людства становлять пріони. Це білкові молекули, які не можна вважати живими організмами. Вони перебувають у двох різних конформаціях - нормальній і патогенній (тій, що спричиняє захворювання). У нормальній конформації такі молекули являють собою звичайні білки нервових клітин. Під впливом недостатньо вивчених факторів вони можуть переходити в патогенну форму - перетворюватися на пріони. У цій формі 43 % білкової молекули укладено в дуже стійкий Р-складчастий шар.
Пріони не руйнуються під час кип’ятіння протягом 4 годин. У разі контакту з нормальними білками нервових клітин пріони змінюють їхню конформацію й переводять їх у патогенну форму - перетворюють на пріони. Внаслідок цього нервова тканина набуває губчастої структури та втрачає здатність виконувати свої функції. Виникає захворювання губчаста енцефалопатія, яка призводить до загибелі зараженого пріонами організму. Детальніше з пріонами ми ознайомимося на наступних уроках.
Інформація «Чи знаєте ви, що...?»
1. Зараження клітин одним вірусом перешкоджає проникненню іншого.
2. Для профілактики вірусних захворювань застосовують білок інтерферон.
3. Щоби вірус не розмножувався, треба видалити з нього нуклеїнову кислоту.
4. Учені працюють над створення штучних вірусів.
5. Потрібний білок для вакцини проти гепатиту В (хвороби Боткіна) синтезують дріжджі.
6. «Ацикловір» - препарат, що перешкоджає розмноженню вірусів.
7. Препарат «Ремантадин» запобігає вивільненню вірусу з оболонки.
8. Знайдено РНК-вмісні віруси, які стимулюють розмноження лімфоцитів і спричиняють лейкоз - рак крові.
9. Багато людей є носіями вірусу герпесу, але тільки в деяких із них він розмножується в разі застуди.
10. На пріонну інфекцію куру хворіють тубільці Нової Гвінеї, що передається під час ритуального поїдання мозку померлих родичів.
V. Закріплення знань
Інтерактивна вправа - складання сенканів (робота творчих груп)
Для першої групи — «Віруси».
Для другої групи — «Вірус грипу».
Для третьої групи — «Пріони».
На виконання — 3 хвилини.
Групи зачитують складені сенкани.
Зразки
Віруси
Неклітинні.
Неклітинні ультрамікроскопічні.
Нуклеїнова кислота, капсид, суперкапсид.
РНК-вмісні, сферичні, спіральні ниткоподіб ні, багатогранні.
Не мають систем діоксину білка — внутріш ньоклітинні паразити.
1000 видів, паразити рослин, тварин, людини й бактерій.
Небезпечні інфекційні захворювання.
Інколи смерть.
Вірус грипу
РНК-вмісний.
РНК-вмісний складний.
РНК-вмісний складний, суперкапсид.
РНК-вмісний складний, суперкапсид: гемато- глютинін, нейромінідаза.
Повітряно-крапельний, специфічний, злиття, проникає, віроїди, розмноження.
Інтоксикація — хвороба.
Пріони
Неживі.
Неживі білкові молекули.
Білкові молекули нервових клітин.
Білкові молекули нервових клітин патогенної форми.
Білкові молекули нервових клітин патогенної форми, р-складчастий шар.
Білкові молекули нервових клітин патогенної форми, р-складчастий шар — губчаста енцефалопатія.
Загибель організму.
VІ. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ
Оцінювання знань учнів (робота в парах)
Дайте стислі відповіді на такі запитання:
1. Що таке вірус?
2. Будова і властивості вірусів.
3. Вірусні захворювання тварин, рослин і людини.
Створення ситуації успіху.
Учитель. Уявіть, що в кімнаті тиша. Подумайте про велич людини, її здоров’я й силу, її добро й любов. Усвідом, що ти людина, яка крокує дорогою знань до здійснення мети свого життя.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Вивчити § 32 підручника.
Виписати у словник нові терміни.
Творче завдання: виготовити рекламний плакат «Обережно, грип!».
2 Урок
Тема уроку: Будова та функції нервової системи. Попередження захворювань нервової системи людини.
Цілі уроку: з'ясувати особливості будови та функції нервової системи людини, розвивати вміння порівнювати, аналізувати, логічно мислити, розвивати здоров'язберігаючу, екологічну, пізнавальну компетентності, виховувати бережливе ставлення до життя та здоров'я, спонукати вести здоровий спосіб життя.
Тип уроку: урок узагальнення знань.
Форма уроку: ділова гра.
Обладнання: таблиці «Будова головного мозку», «Будова спинного мозку», «Будова нейрона», «Схема рефлекторної дуги колінного рефлексу», «Моделі головного мозку», роздавальний матеріал, електронний проект «Будова нервової системи».
ХІД УРОКУ
І. ОЧІКУВАННЯ ВІД УРОКУ
Вправа «Коло очікувань» (з використанням стікерів після повідомлення теми уроку)
ІІ. ПСИХОЛОГІЧНЕ НАЛАШТУВАННЯ
ІІІ. МОТИВАЦІЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Нервова система виконує інтегруючу, об’єднуючу функцію для всіх багатоклітинних організмів, бо вона об’єднує всі клітини людини в єдину структурну функціональну систему. Вона регулятор і командний центр усього тіла, вона унікальна. У чому ж її унікальність? На ці та інші питання ми спробуємо дати відповіді. Тож продовжуємо відкривати таємниці людського організму. У цьому нам допоможуть матеріали і завдання, які ми виконаємо, провівши ділову гру, де ми почуємо:
· цитологів;
· фізіологів;
· істориків;
· знавців анатомії;
· невропатологів;
· психологів.
• ІV. АКТУАЛІЗАЦІЯ ПОПЕРЕДНІХ ЗНАНЬ УЧНІВ
1. Бліц-інтерв'ювання (усно)
ü Нервова клітинна — нейрон.
ü Кількість нейронів — 10-15 млрд.
ü Допоміжні клітини нейронів, що виконують захисну та живильну функцію — нейроглія.
ü Короткі відростки нейрона — дендрити.
ü Довгий відросток нейрона — аксон.
ü Кількість черепно-мозкових нервів — 12 пар.
ü Кількість спинномозкових нервів — 31 пара.
ü Спеціалізовані клітини, що сприймають подразнення — рецептори.
ü Відповідь організму на подразнення за участі НС — рефлекс.
ü Центральний відділ НС — головний та спинний мозок.
ü Периферичний відділ НС — нерви.
ü Види нервів — чутливі, рухові, змішанні.
2. Закінчити схему на дошці
Нейрон + нейроглія = нервова тканина (головний і спинний мозок + нерви) — нервова система.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ
1. Слово історикам (учні записують хронологічну таблицю)
1) XVII ст. — Рене Декарт — увів термін рефлекс.
2) XVIII ст. Іржи Прохаска — довів рефлекторний принцип роботи нервової системи.
3) 1863 р. І. М. Сєченов — вперше висловив ідею, що вся психічна діяльність є рефлекторною.
4) 1907 р. І. П. Павлов — розробив учення про вищу нервову діяльність.
5) 1873 р. В. О. Бец — описав рухову зону голов-ного мозку і в 1874 р. дослідив великі пірамі-дальні клітини мозку. (Український учений)
2. Слово цитологам
1) Повідомлення з використанням таблиці біля дошки «Будова нейрона».
2) Повідомлення про класифікацію і значення нервів.
3. Слово знавцям анатомії
1) Повідомлення з використанням моделі головного мозку «Відділи головного мозку».
2) Повідомлення з використанням моделі головного мозку «Частки головного мозку».
3) Повідомлення з використанням пластикової моделі «Будова і відділи спинного мозку».
4. Повідомлення від фізіологів
1) Схема рефлекторної дуги (на прикладі колінного рефлексу з використанням таблиці).
2) Функції спинного мозку.
3) Функції відділів головного мозку: довгастого, середнього, мосту, проміжного, кінцевого моз¬ку (використання і презентація електронного проекту).
4) Значення соматичної і вегетативної нервової системи.
5. Повідомлення від психологів з використанням ілюстрацій «Фізіологічна спеціалізація правої та лівої півкуль»
6. Повідомлення лікарів-невропатологів «Хвороби НС» (характеристика хвороб за планом)
План
1) Назва хвороби.
2) Причини захворювання.
3) Основні симптоми.
4) Заходи щодо профілактики.
(Учні заповнюють у робочому зошиті таблицю «Захворювання НС».)
I. Виконання лабораторного дослідження за інструктивними картками (див. додаток)
II. Перегляд індивідуальних проектів, електронних презентацій
VI. РЕФЛЕКСІЯ
1. Інтерактивна вправа «Так чи ні»
- В основі будь-якого рефлексу — рефлекторна дуга.
- До ЦНС належить спинний мозок.
- До ПНС належить головний мозок.
- До ЦНС належать черепно-мозкові нерви.
- Продовженням спинного мозку є стовбур головного мозку.
- Сіра речовина утворена тілами нейронів.
- Біла речовина утворена аксонами нейронів.
- Частиною довгастого мозку є гіпоталамус.
- Мозочок контролює координацію рухів та рівновагу тіла.
- Симпатичний відділ ВНС прискорює скорочення серця.
2. Виконання тестових завдань на сторінці 193. Вправа «Ланцюжок знань».
3. Складання Пам'ятки здоров'я «Профілактика захворювань НС»
VII. АНАЛІЗ ОЧІКУВАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Опрацювати матеріал за підручником. Відповідати на запитання, виконати творче завдання. Проект «Особливості анатомії і фізіології НС» або «Попередження захворюва
3 Урок
Урок розвитку критичного мислення. 8 кл
Тема уроку: Урок-мандрівка до королівства Амфібії
цілі: познайомити школярів земноводними тваринами, розкрити їх роль в екосистемах, значення для життя людини; звернути увагу учнів на необхідність охорони земноводних тварин; формувати критичний спосіб мислення, навички мислення, використовуючи прийом «Знаю, хочу знати, довідався»; розвивати вміння працювати в групах, знаходити необхідну інформацію будь-якої складності; розвивати бажання й уміння стати людиною, яка навчається протягом усього життя; виховувати дбайливе ставлення до всього живого, свідомість і розуміння того, що природа чудова в усіх її проявах
Учні в ході уроку мають:
наводити приклади:
· видів земноводних, у тому числі поширених в Україні
· рідкісних видів;
розпізнавати:
· представників хвостатих і безхвостих земноводних на малюнках;
· деяких видів у природі;
пояснювати:
· вплив діяльності людини на розмаїтість видів земноводних, середовищ їх існування;
· необхідність охорони земноводних;
порівнювати:
· особливості будови земноводних і риб, хвостатих і безхвостих земноводних;
використовувати знання:
· про біологічні особливості земноводних для обґрунтування заходів щодо їх охорони;
робити висновки:
· про значення земноводних у екосистемах і житті людини
обладнання: таблиця «Розмаїтість земноводних», слайди, Червона книга України, фрагменти відеофільмів про різних представників класу Земноводні.
тип уроку: комбінований.
форма уроку: урок-подорож.
ХІД УРОКУ
I. Організація класу.
Учитель. Добрий день. Подивіться у вікно. Холодно, вітряно, дощовито, а на душі тужливо. Але я вам говорю: «Посміхніться, і весь світ буде посміхатися разом із вами, плачте - і ви будете плакати на самоті». Адже посмішка породжує посмішку, стверджує народна мудрість. Отже, посміхнулися - і до справи.
Перевірте готовність свого робочого місця, налаштуйтеся на роботу.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Діагностика наявних знань.
Складання кластера. Учні оформляють записи в зошитах, використовуючи відповіді й виступи інших школярів і працюючи самостійно (протягом усього уроку).
Індивідуальна, парна, групова мозкова атака. Колективна актуалізація наявних знань. Учні обговорюють питання у парах, групах, а потім групи пропонують свої відповіді й ідеї.
Учитель. У відомого зоолога Альфреда Брема є такі слова: «Здавна й до наших днів жодна родина тварин не викликала в людях такої загальної відрази, жодну не переслідували настільки нещадно й настільки несправедливо, як родини ропух, жаб, тритонів».
А щоби спростувати думку таких неосвічених людей, розвіяти міфи про цих чудових тварин, ми здійснимо подорож до королівства Амфібії. У цю подорож ми вирушимо на літаку. А щоби сісти в літак, потрібні квитки. Квитками будуть відповіді на цікаві питання.
Питання.
1. Кроком не ходить, не бігає, тільки стрибає. Про яку тварину йдеться у загадці? Чому вона одержала таку назву? Які м’язи тварини найбільш розвинені? Чому?
Відповідь. Жаба. Жаба не тільки стрибає, але й плаває, у неї сильно розвинені такі м’язи: сідничні, стегнові, литкові.
2. Німецьке прислів’я говорить: «Посади жабу хоч на золотий стілець, однаково вона знову в калюжу стрибне». Яким є біологічний зміст загадки?
Відповідь. Легені жаби — парні мішечки з пористими стінками. Відношення поверхні легенів до поверхні шкіри в жаби становить 2 : 3. Оскільки легені мають примітивну бу дову й забезпечують організм киснем тільки на 49 % (зелена жаба), то й легеневе дихання доповнюється сильно розвиненим шкірним диханням. Гола шкіра, яка має розвинену мережу кровоносних судин, має бути постійно вологою. Шкірне дихання дозволяє тривалий час перебувати на дні водойм. Розмноження жаби теж пов’язане з водою.
3. Комахи (комарі, москіти і т. д.) ніколи не кусають земноводних, хоча шкіра в них гола. Чому?
Відповідь. Комахи не кусають земноводних че рез отруйний секрет, які виробляють отруйні залози. Вони утворюють скупчення з боків го лови (жаби, деякі саламандри) або розкидані по спині у вигляді горбків (тритони, жаби).
4. Чи може жаба скидати із себе шкіру? Чому?
Відповідь. Шкіра жаби — одяг, який прикриває й захищає тіло від різних впливів двох середо вищ — суші й води. Шкіра жаби згодом старіє та зношується. Линяння у звичайних жаб від бувається до чотирьох разів на рік. Стару шкі ру жаби з’їдають.
5. Чи можна зробити жабі рентген грудної кліт ки? Чому?
Відповідь. Не можна. У жаби немає ребер і груд ної клітки. Відсутні й дихальні м’язи, які під німають і опускають ребра під час вдиху й видиху.
6. Чи мигають жаби? Якщо мигають, то чому?
Відповідь. Миготіння — пристосувальний про цес, який виник у зв’язку з перебуванням жаб на суші. Їхні очі отримали парні рухливі пові ки й мигальну перетинку, які захищають ро гівку від висихання й засмічення.
7. Чому говорять, що в жаб язик «навпаки»?
Відповідь. Язик жаби — м’ясистий, широкий і липкий. Передній його кінець прикріплений до дна рота, а задній — вільний і звернений усередину («навпаки»). Роздвоєний і липкий за дній кінець язика швидко викидається з рото вої порожнини. Комахи прилипають до кінчика язика й потрапляють до рота. Час «пострілу» й захоплення комахи язиком (наприклад, мухи) становить 1/15 частки секунди. Жаба стріляє язиком тільки по комахах, що рухаються.
8. Чому жаба лупата?
Відповідь. Очі жаби беруть участь у акті ков тання, характерному тільки для земноводних. Очні яблука, вдавлюючись усередину, завдяки скороченню спеціального м’яза сприяють про штовхуванню їжі до глотки.
9. Чи ростуть жаби взимку?
Відповідь. Узимку жаби перебувають у стані заці пеніння на дні водойм, у норах гризунів, під опа лим листям. У них різко знижується обмін речо вин. Клітини тіла не діляться, жаби не ростуть.
10. Що являють собою «кулі» жаб? Яку роль вони виконують?
Відповідь. Резонатори (голосові мішки), які ма ють вигляд куль або міхурів, властиві тільки самцям. Міхури бувають білими, чорними, сірими тощо. Резонатори розташовані за вухами в куточках рота або під шкірою горла й збіль шують кумкання жаб. Кумкання жаб (шлюбні пісні) спрямоване на приваблення самок.
11. Народні прикмети стверджують, що жаби — справжні «живі барометри». Чи знаєте ви ці народні прикмети?
Відповідь:
- Шкіра жаби сірого кольору — до дощу, жовто го — до гарної погоди. Жаба мовчить перед холодною погодою.
- Жаба стрибає на березі й кумкає — до дощу.
- Зашумить річка й закричить жаба — буде дощ.
- Жаба кумкає увечері з приємною треллю — до ясної погоди.
- Жаби тримаються на поверхні води й кумкають, виставляючи мордочки назовні,— до негоди.
12. Як за «посадкою можна відрізнити ропуху від жаби»?
Відповідь. Об’єкт полювання ропух — плазуни й комахи, які бігають по землі, а в жаб — літа ючі комахи (в основному). Тому голова ропухи нахилена ближче до землі, а в жаби піднята нагору.
13. На пуголовок тритона напала щука. Рвонув ся пуголовок, вирвався, а хвоста й ніг немає. Через якийсь час замість хвоста виросла лапа, а потім замість лапи з’явився хвіст. Чи мож ливо це? Як називають таке явище?
Відповідь. Так, можливо. У тритона добре роз винена здатність до регенерації, але замість одного органа може вирости інший.
14. Чому органи, які не потрібні дорослій амфі бії, під час метаморфозів розсмоктуються, а не відпадають?
Відповідь. Речовини, які входять до їхнього складу, можуть використовуватися для забез печення процесів життєдіяльності й росту ор ганізму.
15. Жаба не умеет драться,
Убегать, пугать, кусаться.
Как же к хищникам она
Приспособиться могла?
Відповідь. У жаби є захисне й застережливе за барвлення, а також отруйні залози.
ІІІ. вивчення нового матеріалу
Учитель. Отже, квитки куплено. Вирушаємо в мандрівку.
Робота з текстом параграфа підручника, до датковою літературою. Учні читають тексти, став лять значки INSERT і заповнюють таблицю.
Значки INSERT
«√» — знайома інформація (це вже знаю);
« + » — нова інформація (це для мене нове);
«-» — спірна інформація (я вважав інакше);
«?» — недостатня інформація (про що хотіло ся би довідатися більше).
I станція. Систематична
Завдання. Підійти до магнітної дошки й скласти систематичне положення тварин класу Земноводні.
Царство | Тварини |
Підцарство | Багатоклітинні |
Тип | Хордові |
Підтип | Хребетні |
Клас | Земноводні |
Ряди | Безхвості |
| Хвостаті |
| Безногі |
Учитель. Рухаємося далі.
II станція. ряд Безхвості
Учні одержали завдання прочитати про представників цього ряду:
• жаби;
• ропухи;
• квакші.
III станція. Хвостаті
Прочитати про представників цього ряду:
• тритони;
• саламандри.
IV станція. Безногі (або черв'яги)
Прочитати про представників цього ряду:
• черв’яги.
Обговорення маркування текстів.
Проміжна діагностика знань.
Учитель пропонує обговорити маркування тексту INSERT спочатку в парах, потім у групах і в усьому класі.
V станція. міфи й легенди.
ЛЕГЕНДА ПРО ЖАБУ
Жив колись чоловік, який тільки й робив, що їв і їв без кінця. Працювати він не любив і весь час сидів удома, зайнятий однією їжею, зате дружину, яка вирощувала для нього батати (солодкі бульби картоплі), змушував працювати дуже багато. Від обжерливості й неробства живіт у нього був дуже великий, а руки й ноги ставали дедалі слабшими й тоншими.
Одного разу він вирушив на свято й стільки там з’їв, що вже не міг сам іти додому. Тоді він сказав дружині: «Неси мене в кошику, в якому ти носиш батати». Дружина посадила чоловіка в ко шик і понесла, але коли вона переходила річку, чоловік випав із кошика у воду. Він почав було лаяти дружину, але захлинувся і міг вимовити тільки: «Ква-ква-ква», тому що став жабою.
Так давні філіппінці відповіли на запитання: «Звідки з’явилися жаби?»
ЛЕГЕНДА ПРО САЛАМАНДРУ
Деякі народи вважали саламандру втіленням стихії вогню, де вона нібито почувається як удома. Вогонь нібито не може заподіяти їй ніякої шкоди. Можливо, таке повір’я виникло тому, що в пер ший момент, будучи кинутою у вогонь, вогненна саламандра дійсно захищається, рясно виділяючи
слиз. Різні наївні легенди про саламандр добре уза гальнив давньоримський учений Пліній Старший. Він писав, що «саламандра така холодна, що від дотику, як від льоду, гасне вогонь.
Інші отруйні тварини завдають шкоди тільки окремим людям, але саламандра може знищити цілий народ, якщо тільки її не остережуться. Коли вона влазить на дерево, то отруює всі плоди, і хто їх поїсть — по мирає, начебто від сильного холоду. Якщо сала мандра навіть лапою доторкнеться до стола, на якому лежить хліб, то хліб буде отруєний...»
ЛЕГЕНДА ПРО РОПУХ, ЖАБ’ЯЧУ ОТРУТУ
Ропухи символізували зло, огидні речі та смерть. У народних повір’ях ропухи завжди були атрибутом відьом і чаклунів. Вільям Шекспір так описує в трагедії «Макбет» приготування відьми ного зілля:
Сестры, в круг! Бурлит вода.
Яд и нечесть — все туда.
Жабы, что в земле сырой,
Под кладбищенской плитой
Тридцать дней копила слизь,
Первая, в котле варись.
Французький медик Амбруаз Паре в XVI ст. розповів про такий випадок: «Неподалік від Ту лузи два купці під час прогулянки садом нарва ли листя шавлії й поклали його у вино. Випивши вино, вони незабаром відчули запаморочення і впа ли в непритомний стан: з’явилася блювота й хо лодний піт, пульс зник і швидко настала смерть. Судове слідство з’ясувало, що в тому місці саду, де зростала шавлія, було безліч ропух; звідси було зроблено висновок, що отруєння пішло від отрути ропух, яка потрапила на зазначену рослину».
Усі ці легенди про надзвичайну отруйність шкірних виділень ропух — звичайно, вигадка. За вдати людині серйозних неприємностей жаб’яча отрута може, якщо тільки людина здумає поклас ти тварину в рота, що, звичайно, малоймовірно.
До появи в людини бородавок (їх зазвичай викликають віруси) жаб’яча отрута ніякого сто сунку не має. Бородавки жаби — це залози, які виробляють отруту. З них отрута із силою вибриз кується, коли собака, кішка або інший хижак ха пають ропуху зубами.
VI станція. Значення земноводних
Якою ж є роль земноводних у екосистемах і яким є їхнє значення для людини?
Група учнів на попередньому уроці одержала випереджувальне знання: підготувати додатковий матеріал про значення земноводних. Слухаючи повідомлення, учні заповнюють таблицю.
1. Земноводні - важлива ланка в ланцюзі харчуван ня. Вони харчуються комахами, слимаками. У тропіках трапляються дуже великі ропухи, які можуть поїдати мишей, ящірок, жаб. Ними харчуються хижі птахи, вужі, їжаки. Сірі пацюки, які живуть у Приазов’ї, за свідченням донецького біолога Віталія Харченка, не лише просто добувають ропух, але й заготовлюють їх про запас. Вони перекушують їм хребет і за лишають знерухомлених амфібій у своїх норах для зберігання як «живі консерви».
2. Ропухи знищують шкідників садів, полів у вечірній і нічний час, коли птахи сплять. Натураліст Альфред Брем пише: «Ропухи — справжнє благословення для місця, де вона оселилася». Вона дуже добре винищує слимаків, які шкодять посівам. Недарма французькі селяни й англійські садівники сотнями купу вали ропух, щоби випустити їх у свої сади й на поля. У Парижі в XIX ст. навіть існував спеці альний жаб’ячий ринок.
3. Жаби — об’єкт лабораторних досліджень уче них, студентів — біологів і медиків. Завдяки жабам зроблено численні відкриття. Їхнє зна чення настільки велике, що у світі жабам спо рудили два пам’ятники: у Токіо й Парижі.
4. М’ясо жаб уживають у їжу. Герой гоголівських «Мертвих душ» поміщик Собакевич, як відо мо, категорично заявляв: «Мені жабу хоч цу кром обліпи, не візьму її до рота». Однак у ба гатьох країнах страви з жаб’ячого м’яса стали невід’ємною частиною національної кухні. До речі, друга назва ставкової жаби — «їстівна». Гросмейстер Олександр Котов розповідав про такий випадок під час поїздки до Аргентини: «Офі ціант наповнював тарілки якоюсь особливою, не баченою нами досі в жодній країні стравою. Ма ленькі шматочки білого солодкого м’яса, які зна ходилися всередині тонкого шару обсмаженого тіста, приємно хрускотіли на зубах. Страва всім нам сподобалася, і ми кілька разів просили при готувати її до завтрашнього обіду.
Однак, коли через кілька днів шахісти запитали, що саме їм подають на обід, і довідалися, що жаб’ячі лап ки, то чомусь припинили замовляти цю страву. Подекуди вже створено спеціальні ферми з роз ведення жаб для харчової промисловості.
5. Деяких земноводних утримують у тераріумах.
6. Жаба-бик поїдає молодих каченят, накидаєть ся на курчат, які наблизилися до берега.
7. У гумористичному оповіданні Марка Твена «Знаменита жаба з Калавераса, що скаче» описано змагання жаб зі стрибків у довжину. Такі змагання зараз дуже популярні в США. На одному з них жабі-бику на ім’я Розі вдало ся стрибнути на 6 м 55 см.
8. У середині 1950 року жабу-агу було завезено в Австралію для боротьби з очеретяним жуч ком — шкідником цукрового очерету. Жучків вони їсти не стали, зате швидко розмножилися по всій східній Австралії, ретельно поїдаючи місцевих жаб, дрібних ссавців, змій і комах, а від отрути цих амфібій загинуло безліч міс цевих хижаків.
9. Отруту деяких жаб використовують індіанці для полювання. У джунглях Південної Аме рики, у Колумбії живе жаба «кокон», як кли чуть її місцеві жителі, або жахливий листколаз, як називають її вчені. Це маленька істота золотистого кольору, яка вміщається в чайній ложці. Її отрута в 1000 разів сильніша від ціаністого калію й у 35 разів сильніша за отруту середньоазіатської кобри. Отрути однієї тіль ки жаби могло би вистачити для вмертвіння 1500 голівок. Це найдужча з відомих тварин них отрут.
Крізь шкіру ця отрута не прони кає, але будь-яка подряпина може призвести до сумних наслідків. Колись індіанці полюва ли на кокон перед тим, як почати війну. Тепер вони використовують отруєні стріли лише для полювання на звіра. Жабу насаджують на гостру паличку й тримають над полум’ям ба гаття. Шкіра жаби починає виділяти отруту, і мисливець обмочує в ній наконечник стріли, на якому є спеціальні насічки. У ці насічки й проникає отрута. Однієї жаби вистачає, щоб отруїти 50 стріл для духової трубки. Висуше на отрута залишається смертельною впродовж 15 років. Такими стрілами мисливці вбивають птахів, мавп, оленів і навіть ягуарів.
Значення земноводних
1. Ланка в ланцюзі харчування.
2. Знищують шкідників.
3. Об’єкт лабораторних досліджень.
4. Їжа для людини.
5. Мешканці тераріумів.
6. Шкідники.
7. Учасники змагань.
8. Використання отрути.
VII станція. Охоронна
Учням пропонують відповісти на запитання: «Чим спричинене зниження чисельності земно водних?» Усі варіанти відповідей записують на дошці простою крейдою. Учні записують у зошит.
Активна дискусія
1. Руйнування природних місць існування.
2. Використання отрутохімікатів для обробки полів, садів, лісів від шкідників. Гине ікра, личинки народжуються виродками.
3. Використання земноводних для лабораторних досліджень (тільки за рік з Індії до європей ських країн було вивезено 2,5 млн жаб).
4. Уживання в їжу.
5. Погіршення екологічної обстановки (кислотні дощі впливають на шкіру земноводних, ви кликаючи загибель)
6. Колекціонери вивозять екзотичні види за межі звичних місць існування. Багато гине в дорозі або на чужині.
7. Неуцтво людей, які вбивають тварину тільки тому, що вона їм не подобається.
Земноводні Донбасу, які потребують охорони (демонстрація слайдів тварин або відеофільму)
· Звичайний тритон
· Звичайна ропуха
· Звичайна квакша
· Звичайна жаба
· Гостроморда жаба
· Ставкова жаба
· Трав’яна жаба
· Червонобрюха жаба
Учитель. На сторінках Червоної книги Укра їни можна довідатися про рідкісні та зникаючі види земноводних. Це:
· тритон карпатський;
· тритон альпійський;
· плямиста саламандра;
· ропуха очеретяна;
· жаба прудка.
Що ж необхідно робити для охорони земноводних? (Варіанти пропозицій записують на дошці зеленою крейдою. Учні записують у зошит.)
1. Посилення вже наявних законів щодо охорони тваринного світу й місць існування земноводних.
2. Будівництво доріг з урахуванням міграцій земноводних.
3. Зменшення кількості отрут, використовува них для боротьби зі шкідниками. Перехід до біологічного способу боротьби зі шкідниками сільського господарства.
4. Поліпшення екологічної обстановки в країні, світі.
5. Підвищення у кілька разів штрафів за контра бандне вивезення тварин.
6. Роз’яснювальна робота серед населення.
VШ станція. Вдячна
Жаби — постійні помічники вчених, які зба гатили своїми дослідженнями науку й практи ку. Упродовж багатьох століть жаби служили зоологам, анатомам, фізіологам, лікарям, фар макологам. Свого часу вони неоціненно при служилися вченим у розробці важливих питань фізики, відкриття гальванічного струму. Вели ку кількість дослідів на жабах проводив і наш фізіолог І. М. Сєченов, якому жаби допомогли обґрунтувати рефлекторну теорію.
Досліди з жа бами проводили й багато інших вітчизняних і закордонних учених, у тому числі француз Клод Бернар, якому й належить ідея про від криття пам’ятника жабам. Пам’ятник відкри ли в XIX ст. у Сорбонні — Паризькому універ ситеті. Так учені віддячили своїм безсловесним помічникам-жабам — за участь у багатьох важ ливих дослідженнях і наукових відкриттях. Ще один пам’ятник жабам було споруджено в Токіо. Коли число жаб, які послужили на благо науки, досягло 100 тисяч, студенти-медики спорудили їм пам’ятник.
IV. закріплення знань
Повернення до кластерів.
Знаю | Хочу довідатися | Довідався |
Земноводні — мешканці двох середовищ: наземно-повітряного й повітряного | Про особливості будови, по ведінку різних представни ків класу Земноводні
| Про існування безногих земноводних, які живуть тільки в тропіках. Представник — кільчаста черв’яга |
Будова пристосована до життя у двох середови щах
| Чому в тропіках видова роз маїтість земноводних вище, ніж у помірних широтах
| Хвостаті земноводні мають дві пари кінцівок, а в си рен усього одна — передня. В Україні трапляється п’ять видів (саламандри, тритони)
|
Хижаки. Личинки називають пуголовками. Живуть у воді, схожі на риб. Є регенерація. Розмножуються у воді | Про рідкісні, зникаючі види земноводних у Дон басі, Україні, заходи щодо їх охорони. Про значення земноводних | Безхвостих нараховують 3500 видів, в Україні — 12. Живуть повсюдно (жаби, ропухи, квакші, жерлянки). Дуже корисні. Земноводним поставлено два пам’ятники. У тропіках видова розмаїтість вища, ніж у помірних широтах, тому що там найбільш сприятливе середо вище існування: теплий вологий клімат
|
V. підбиття підсумків уроку
IX станція. Перевірочна
Учитель. Якщо ви, діти, добре попрацювали на уроці, то легко дасте відповіді на питання за вдання.
Завдання 1. Впишіть у клітинки назви земно водних, які закінчуються на літеру А.
Відповідь. Ропуха, квакша, жаба, жерлянка, са ламандра.
Завдання 2. Складіть сенкан.
1) Жаба
Біла, слизька.
Кумкає, плаває, стрибає.
Мешкає й у воді, і на суші.
Земноводна.
2) Черв’яга
Червоподібна, тропічна.
Риє, тоне, плаває.
Мешкає в ґрунті й у воді.
Амфібія.
3) Тритон
Хвостатий, яйцеживородний.
Плаває, бігає, плазує.
Мешкає у воді й на суші.
Земноводні.
Завдання 3. Розв’яжіть біологічні задачі (робо та в групах).
ü Шпорцеві жаби живуть увесь час у воді. Вони, як і риба, не натрапляють на підводні предме ти навіть у мутній воді. Чому?
ü У зеленої жаби через легені надходить 49 % кисню. Яким чином до її організму надходить іще 51 %?
ü Під час досліду встановили, що за темпера тури 0 °С жаби роблять стрибки завдовжки 10-15 см, а за температури +25 °С — близько 100 см. Поясніть результати.
ü Жаба на суші пересувається стрибками. Чому так само на суші не можуть пересуватися тритони?
ü Зелені й бурі жаби мають захисне забарвлен ня, а квакші змінюють своє забарвлення (на листках — зелені, на стовбурах — бурі). Як можна пояснити, що в саламандр і жерлянок є яскраво забарвлені ділянки шкіри?
ü Є дані, що жаби, позбавлені шкірного дихан ня, живуть 3-4 дні, а позбавлені легеневого — 20-40 днів. Які висновки можна зробити?
ü За старих часів у глечики з молоком часто кла ли жаб. Молоко не скисало навіть у найспекотніший день. Чому?
ü Жаб у тераріумах якийсь час утримували без води, і вони сильно схудли. Коли в тераріумах поставили ванночку з водою, жаби забралися до неї й досить швидко набули свого звичного нормального вигляду. Як можна пояснити ре зультати дослідів?
ü В акватераріум перед «носом» голодних жаб по клали мертвих мух. Жаби ніяк не реагували на них. Коли цих самих мух помістили на кінчик дроту й привели їх у рух, то жаби хапали пропо нований їм корм. Поясніть результати досліду.
VI. домашнє завдання
Вивчити § 39 підручника, відповісти на питан ня на с. 189.
Вивчити конспект. Придумати проблемні питання, які виникли на уроці. Написати міні-міркування, відповівши на запитання: «Представте себе жабою. Що б ви хотіли сказати від її імені людству?»
